 |
|
|
|
| | | | |
| |
| |
| |
| |
| Кріль Вікторія, Захарченко: онаніст чи трансонаніст? ( #5 , Листопад 2003 )А жінки вплутані в інші форми солодійства. Вони забезпечують «діалектичну протилежність мастурбації», вони подразнюють центри задоволення самолюбства, вони, часом, навіть дарують сенс речам і змушують вагатися героя щодо вибору «офіційної ідеології» |
| |
| |
| Шуба Богдан, Досвід недо-роману з непрожитою Європою ( #5 , Листопад 2003 )Exegi monumentum, сказав Жадан і явив народові творіння власних рук, якого назбиралося аж на шість повноцінних новел. Очевидно, наш харківський Че Ґевара теж відчув уже згадувану метафізичну необхідність писати прозою |
| Куликова Нана, Хто є в Жадана? ( #5 , Листопад 2003 )Коли дядькові тридцятка, та ще й навколо нього не відбувається якихось особливих змін, то вже не мудро бунтувати й авангардувати. Коли до тебе вже писали-переписали і таки створили європейський міф, то, мабуть, не мудро створювати його ще раз |
| Лучка Анатолій, Одіссея короля Ліра ( #4 , Жовтень 2003 )Адже деякі, нібито компетентні, поважні літературні пани, які накопичили в головах неабиякий бібліографічний гросбух, при згадці його імені поблажливо посміхаються: це той, хто живе в телефонній буді? |
| |
| Бондаренко Кость, Ексгумація наших міст ( #4 , Жовтень 2003 )Ми серед ночі могли горлати пісні під пам’ятником Шолом-Алейхему, незважаючи на те, що пісні могли мати не вельми приємний для певних національних меншин відтінок. Ми пили коньяк з горла і курили драп, зачинившись у кабінеті |
| Ірванець Олександр, Ексгумація манекена, або своя творчість не смердить. Декаданс чи брейк-данс ( #4 , Жовтень 2003 )Те, що Поваляєва — гарна людина, свідчать кілька фотографій авторки, вміщених як на останній сторінці обкладинки, так і в книзі, переміж із текстом. Те, що «не професія», свідчить власне сам текст |
| |
| |
| |
| |
| Кокотюха Андрій, Ілюзія гріха ( #2 , Серпень 2003 )Три останніх роки романи Василя Шкляра «Ключ» та «Елементал» вважаються еталоном сучасної української белетристики. Тобто, вже не «книжка для еліти», але ще не «бульварне чтиво» |
| Кокотюха Андрій, Як передати куті меду ( #1 , Липень 2003 )Якби українські симпатики вітчизняного текстовиробника мали пристойний грант, який не можна заховати в кишеню і списати на канцтовари, залізничні квитки, рекламні буклети, зроблені на дешевому ризографі в одному кольорі, та представницькі витрати... |
| | | | |
|
|
 |